Наталія Стець: Декілька слів про козака з Бойківщини

Декілька слів про нашого героя – Михайла Гаврилюка. Над козаком з Бойківщини по-звірячому познущались міліціянти спецпідрозділу Беркут. Майже кожен українець бачив ролики та фотографії з оголеним Михайлом, якого били та принижували. Однак беркутівцям не вдалося відібрати в нього гідність. Сьогодні Гаврилюк для хлопців став героєм, а для молодих українок – ідолом.  Біля розташування Козацької сотні, котра охороняє барикади зі сторони Хрещатика, натовп людей, що хочуть сфотографувати Михайла; дівчата стоять у черзі, щоб обійняти чи посміхнутися до нього, подарувати подарунок чи навіть пропозиціями одружитись. Козаки, з метою забезпечення  своєму скромному та сором’язливому другові хоча б трохи спокою, блокують проходи до намету, забороняють знімати його на камеру та фотографувати, а також питаються дозволу Михайла на його відвідини.

Мені вдалося поспілкуватись з Михайлом за сприяння мого батька та дядька (вони члени Козацької сотні), а також фонду „Відкритий діалог”, для якого я (як волонтер) збираю інформацію про поранених у протистояннях на вул. Грушевського. Михайло показав мені багато синців після того, як побили його беркутівці, а також рани на обличчі та шиї від вибухаючих у повітрі гранат, які вже гояться. Детально розповів про події, під час яких потрапив у  полон беркутівців, яких він сам називає тваринами. Але тепер він нікому не хоче мститися. Каже, що Бог їх осудить. Він шкодує тільки козацького оселедця, якого відтяли йому тупим інструментом. Сьогодні він багато посміхається, працює на Майдані й не має наміру його залишати аж до перемоги. На запитання про те, що для нього значить перемога, відповів: „Україна, якою буде правити добрий, чесний та відважний КОЗАК”.

Коханий, скромний наш Михайло. 🙂

Наталія Стець

Переклад: Кінга Мірска

Стаття польською